Об'ява

Згорнути
Поки що немає повідомлень.

Индивидуализм или альтруизм?

Згорнути
X
Згорнути
  • Фільтр
  • Время
  • Показати
Очистити все
нові повідомлення

  • Индивидуализм или альтруизм?

    Супербагаті успадковують Землю
    Британський дослідник-журналіст Стівен Армстронг непокоїться, що клас олігархії відсунув на узбіччя демократичні інституції в усьому світі Матеріал друкованого видання
    № 43 (208)
    від 20 жовтня

    Що робити з олігархами? Можна, як пропонує дехто в Україні, намагатися бути вдячними і зводити їм пам’ятники за те, що на їхніх заводах і шахтах працевлаштовані сотні тисяч людей, яким добрий магнат навіть стадіон збудував і купив екзотичних футболістів для видовищ на вихідні. Можна ставитися до них з обуренням або з напівсарказмом, реагуючи на газетні й телевізійні розповіді про їхні вілли, розкішні яхти, реактивні літаки й довгоногих коханок. Британський дослідник-журналіст Стівен Армстронґ закликає поглянути на супербагатіїв світу уважніше і звернути увагу на те, звідки в них взялися мільярди і наскільки вони стали впливовими не лише економічно, а й політично. У його книжці «The Super-rich Shall Inherit the Earth» («Супербагаті успадкують Землю») є твердження, що «ми вступаємо в економічну систему, яку можна назвати новим феодалізмом». Головне в ній не те, що в когось є чудова ідея, винахід чи здібності, а те, чи має людина підтримку потрібних високопосадовців.

    Система ця глобальна. Комуністичність КНР нині полягає лише в тому, що 91% китайських мільйонерів – діти чільних комуністичних посадовців країни. 70% багатств Піднебесної перебуває в руках 0,4% її мешканців. Коли у Кремлі вмостився і почав лякати магнатів Владімір Путін, спершу здавалося, що російських олігархів очікує доля мамонтів. Проте виявилося, що, як пише Стівен Армстронґ, Путін «гавкав, але не кусав». Більшість багатіїв уціліли, здобули підтримку у важкі часи і стали частиною тамтешньої державної машини для заробляння казкових статків можновладцям. У США, вказує Армстронґ, є потужний банк Goldman Sachs, представники котрого мігрують між посадами в ньому та кріслами в уряді, де беруть участь у прийнятті рішень про виділення астрономічних сум на підтримку фінустанов (того ж таки Goldman Sachs), дії яких призвели до кредитної, потім міжнародної фінансової і зрештою глобальної економічної кризи.

    Російські, китайські, індійські, бразильські олігархи зазвичай беруться за нафту, газ, метал. Вони мають свої міні-армії охоронців, міні-флоти яхт і приватну авіацію. Маючи можливість скупити світ, вони також у змозі уникати контролю урядів та податків. Володіючи величезними ресурсами і політичним впливом, здатні змінювати закони цілих держав або просто переїздити до іншої країни, якщо їм щось не подобається.

    Стівен Армстронґ ілюструє нинішню глобальну соціально-економічну ситуацію епізодом із «Колгоспу тварин» Джорджа Орвела, стверджуючи, що «ми – тварини, які крізь вікно дивляться на те, як політики бенкетують разом з олігархами». З огляду на чергову міжнародну фінансово-економічну кризу, на думку автора, «питання зараз навіть не в тому, що ліпше для економіки, а в тому, як нам краще захистити демократію».

    СОЦІАЛЬНА МЕТА КАПІТАЛУ

    Розмова Тижня зі Стівеном Армстронґом відбувалася в його переповненому книжками та колегами-журналістами офісі в Північному Лондоні. Напередодні зустрічі стало відомо про смерть Стіва Джобса – засновника й керівника Apple, однієї з найвпливовіших компаній у світі. Тож першим напрошувалося запитання про те, чи можна вважати Джобса позитивним прикладом із когорти супербагатих (статки близько $7 млрд), а його фірму – зразком етичного заробляння великих грошей?

    – Називати олігархами Стіва Джобса чи Білла Ґейтса неправильно. Я вважаю, що йде­­ться про багатого представника технологічного бебі-буму. Наприклад, Ґейтс, досягнувши певного віку, пішов із компанії і взявся боротися з малярією у світі. Мова йде про дуже особливі часи та місце. Гадаю, покоління бебі-буму виростало за більшої соціальної стабільності і з певним набором ідей, що залишилися від депресії 1930-х років, яку пережили їхні батьки, особливо в США, в умовах вільноринкового капіталізму. Тоді, в часи кейнсіанізму, панувала думка, що цілковито неконтрольований ринок небезпечний і не здатний вирішувати соціальні проблеми. Він залишав людей на нижчих щаблях дуже вразливими. Кейнсіанізм пропонував ідею співпраці в суспільстві, оподаткування верхівки і підйому дна, більшого фінансового зближення. Вона, напевне, переважала з 1940-х до 1960-х і середини 1970-х. Згодом з’явилися переконання на зразок того, що запропонувала група з університету в Чикаго на чолі з Фрідманом і Гаєком, які вважали, що держава повинна зникнути і ринок має бути необмежений. Зараз це панівна економічна ідея. Дехто каже, що наприкінці 1970-х кейнсіанізм провалився і його місце посів монетаризм. Тепер структурного колапсу зазнає монетаризм і йому на зміну наразі не прийшло нічого.

    Отже, Джобс і Ґейтс у міру свого становлення дізнавалися і про технології, і про соціальну відповідальність. Тоді вважалося, що капіталізм мав не лише фінансову, а й соціальну мету.

    Саме тому така людина, як Воррен Баффет, може сказати, що «багатії платять замало податків». Він у це вірить. У країнах, що розвиваються, олігархи мають зовсім інший набір ідей, інші уявлення про переваги вільноринкової системи. У Росії, наприклад, розпродувалася ціла державна спадщина для задоволення короткотермінових політичних потреб.

    У. Т.: Якщо Джобса, Ґейтса і Баффета можна вважати соціально свідомими багатіями, то, можливо, те, що відбувається нині в країнах із перехідними економіками, є лише періодом накопичення капіталу. Через одне-два покоління всі ті загарбники-олігархи стануть шанованими філантропами, а їхні діти – вільнодумцями, що здобули освіту в Оксфорді та Кембриджі?

    – Я припускаю, що це цілком можлива альтернатива. Якщо знову ж таки поглянути на США, які породили Ґейтса, Джобса і Баффета, то там на початку ХХ сторіччя панували промисловці, яких називали баронами-грабіжниками: Рокфеллер, Карнеґі. Вони володіли компаніями на кшталт Standard Oil, які були більшими, ніж будь-що, що зараз є в Міттала чи Абрамовіча. Вони мали величезні імперії із залізничними, сталеливарними й нафтовими компаніями. Ті імперії були розчленовані спеціальними законами, і частково тому, що на це погодилися їхні власники. І зараз ми знаємо про Рокфеллера завдяки фундації його імені, знаємо їх завдяки тому, що вони дали суспільству, а не за те, що взяли. Нині в нового покоління також помітний потяг до накопичення. Воно так само береться за нафту, сталь, алюміній – засадничі складові промислового суспільства.

    ОЛІГАРХИ ПРОТИ ДЕМОКРАТІЇ

    У. Т.: Отже, відбувається еволюція. Але, прочитавши вашу книжку, напрошується висновок, що із супербагатіями та олігархами не все гаразд!

    – Загроза є... Проти баронів-грабіжників у США змогли застосувати спеціальне законодавство. Закон Шермана про демонополізацію фактично змусив ті компанії подрібнитися. Standard Oil була поділена урядом США. Але теперішня глобалізація дає змогу сучасному олігархові, якого можна вважати еквівалентом барона-грабіжника початку ХХ століття, не підпорядковуватися владі взагалі. Він може бути громадянином однієї країни, а жити в іншій. Погляньте на Абрамовіча та Міттала: мешкають у Лондоні, але в Британії податків не платять. Вони взагалі їх практично не платять, увесь час мігрують світом. Структурують компанії таким чином, що залишають собі контрольну частку, їхні фірми розташовані там, де на той чи інший момент перебуває конкретний олігарх. Якщо їм не подобаються закони в одній країні, просто переміщаються в іншу. Я не бачу установи, здатної діяти проти них. Я не бачу еквівалента американського уряду, здатного сказати: ваша діяльність неетична, ваш бізнес – несправедлива монополія!

    Тобто бізнес у наш час глобалізований, але контролюючі органи залишаються на місцевому рівні. У Південній Африці Лакшмі Міттала звинувачували в забрудненні довкілля та несправедливому поводженні з робітниками. Але він контролює понад 20% виробництва сталі у світі, і там побоювалися на нього надто тиснути, бо він міг дуже легко закрити заводи й перенести свою діяльність та інвестиції в іншу країну. Так він погрожував зробити в Казахстані у відповідь на те, коли тамтешній уряд хотів запровадити нове законодавство для охорони довкілля. І йому були змушені піти на поступки.

    Є країни, де неможливо стати багатим лише тому, що у вас є хороші ідеї. Просто мати гроші також недостатньо. Треба знати людей. Або бути здатним на жорсткі дії і пробиватися. У Китаї ви не зможете створити компанію незалежно від того, скільки грошей позичили в банку. Набагато більше значення має те, чи знаєте потрібних людей у Комуністичній партії тощо. Просто робити свій бізнес неможливо. Потрібні зв’язки. Зараз так майже повсюди.

    У деяких країнах вплив олігархів такий великий, що вони можуть змінювати будь-які невигідні їм закони. Це переважно не дурні люди і необов’язково злі. Усі багатії починали як аутсайдери. Вони були поза системою.

    У. Т.: Ви стверджуєте, що над супербагатими немає політичного контролю, контролю з боку споживача і майже відсутній контроль законодавчих органів...

    – Вони підконтрольні лише власній моралі. Різні уряди пробують законними, а часом і незаконними способами контролювати своїх олігархів. Якщо ви поглянете на Піднебесну і список найбагатших людей, які щороку публікує журнал Forbes, а він робить окремі списки, наприклад мільярдери Китаю, то побачите, що самостійні олігархи, а не княжата (діти партійних функціонерів) просто зникають. Там його називають списком смертників. Тамтешній уряд – дуже складний організм. Він може діяти з дивовижною брутальністю. Коли китайська влада хотіла прибрати до рук шахту австралійської компанії Rio Tinto, а та чинила опір, її керівників просто посадили до в’язниці. Але це відбувається не тому, що уряд захищає інтереси народу, а тому, що олігархи можуть мати більше грошей, ніж високопосадовці. У деяких країнах влада просто прибирає своїх бізнесових конкурентів.

    У. Т.: Є гіпотеза, що розвиток капіталізму і вільний ринок зрештою приводять до демократії. Але такі країни, як Китай чи Росія, навряд чи рухаються в тому напрямку?

    – Я вважаю, що рушійна сила в демократичній системі – середній клас, який голосуванням висловлює свої погляди, ідеї. Це противага олігархам. Саме держави з великим середнім класом мають міцні демократичні системи. Він продукує демократію, а не навпаки. У Китаї наразі немає ознак появи впливового середнього класу. У Пакистані він зменшується. Суспільство там дедалі більше ділиться на багатих і бідних, а середній клас емігрує. У Бразилії останній також не став ще серйозною силою. Так само в Індії, де є лише окремі центри із середнім класом, наприклад Мумбаї. У цій країні сусідять величезні регіони зі злиденними селянами і дрібні острови неймовірного багатства. Середини майже немає. Якщо дивитися на короткотермінову перспективу, то середній клас опинився під загрозою навіть у таких країнах, як Британія.

    У. Т.: У своїй книжці ви не згадуєте російського олігарха Лєбєдєва – хіба не показово, що колишній офіцер КДБ скуповує британські ЗМІ?

    – Це важливо для людей, причетних до ЗМІ, таких як ви і я. Але не хвилює безпосередньо людей у Манчестері. Тому в книжці я зосередився на промисловцях, які контролюють ключові галузі економіки: сталь, алюміній, нафту. І намагався переконати насамперед британську читацьку аудиторію, що це важливо для неї. Щоб проблема була зрозумілішою, брався радше за такі речі, як нафта. Скажімо, навів приклад того, як Росія перекрила газову трубу Україні. Зараз запаси нафти й газу Великої Британії в Північному морі вичерпуються. Вона буде змушена мати справу з російськими олігархами. Приблизно в той час, коли РФ припинила подавати газ Україні, в Британії спалахнув страйк водіїв автоцистерн, які транспортували пальне. Уряд замовив дослідження, щоб з’ясувати, що сталося б, якби запаси нафти в країні вичерпалися. Лорд Ділінґтон дійшов висновку, що вже наприкінці першого дня люди почали б панічно скуповувати продукти. До кінця другого полиці супермаркетів були б порожні, бо їжу не змогли б довозити до крамниць. А на третій почалися б заворушення. Він назвав цю ситуацію «через дев’ять страв – анархія». Отже, я хотів сказати британському читачеві: «Ви, можливо, вважаєте, що не має жодного значення той факт, що чотири російські олігархи забрали в British Petroleum 50% контролю над нафтовими операціями в Росії, але ж від цього залежить ваше виживання!»

    У. Т.: Ви кажете, що багато олігархів дуже розумні. Погляньте на Абрамовіча і його флот. Чи не є броньовані яхти і підводні човни ознакою стурбованості?

    – Відома заможна людина завжди перебуває під загрозою. В усіх країнах є ті, хто хотів би позбавити олігархів їхніх статків. Ми також стали свідками, як близькі до багатіїв люди, як, наприклад, Алєксандр Літвінєнко, гинуть за таємничих обставин. Офіційна британська позиція полягає в тому, що до справи причетні російські служби безпеки. Знаючи, до кого був наближений Літвінєнко, що він говорив, неважко зрозуміти, чому такі люди, як Роман Абрамовіч, можуть потерпати від параної і боятися повторення чогось подібного. Наскільки це справді можливо, я сказати не можу. І це погано для всіх, бо параноїдальна надбагата людина з невеликим флотом та міні-армією не є позитивним чинником для економічної безпеки.

    У. Т.: В Україні найбагатшою людиною вважається Рінат Ахметов. Є люди, які кажуть, що йому треба дякувати і навіть пам’ятники ставити за те, що він перебрав під свій контроль колишні радянські підприємства, зробив їх прибутковими, утримує тисячі робочих місць, будує стадіони тощо.

    – Варто звернути увагу на те, скільки отримує грошей він і скільки ті, хто на нього працює. Тоді буде видно, чи треба бути йому вдячними. Футбольні клуби і стадіони – просто ями, в які скидаються гроші. Навіть успішні міжнародні клуби витрачають сотні мільйонів фунтів. Навіщо це робиться? Такі рішення нераціональні. Люди володіють футбольними клубами, щоб возвеличити себе чи створити собі певне обличчя. Це може бути саморекламою.

    Колись давно у Британії були дивні бізнесмени-квакери, як, наприклад, родина Кедбері, котрі вкладали гроші в будівництво житла для своїх працівників. Вони зводили театри і кінотеатри, дбали про те, щоб усім людям добре платили і щоб усі мали доступ до медичних послуг. Але навіть тоді вони намагалися контролювати поведінку громадян: у місті Борнвіл (штаб-квартира Cadbury) не було пабів, людям забороняли пити алкоголь, у кожному будинку мала бути Біблія.

    Я не думаю, що мільярдерами стають для того, що поліпшити життя своїх найманих працівників. Ті, хто говорить про потребу бути вдячними, напевне, вважають, що олігархи – це єдина альтернатива. Тобто що в час, коли відбувався розпад економіки, єдиною можливістю збереження великих підприємств було віддати їх групі осіб, які, скупивши державні активи, збагатилися. Тепер вони мають величезний вплив на уряд. І за це, мовляв, треба бути вдячними. Але то неправда. То не єдиний можливий шлях. Бо майже завжди в таких випадках це тягне за собою втрату прав. Голос людей чути щоразу менше і менше. Звичайно, Радянський Союз не є взірцем свободи і народовладдя. Але після його розпаду були варіанти розвитку з користю для більшої кількості людей. Олігархи – це не відповідь. Вони прагнуть переміщати свої гроші світом, не є вірними якійсь одній державі. Можливо, тут, у Британії, ми й захоплюємося власниками футбольних клубів, про життя яких пишуть бульварні газети. Але така людина, як Міттал, у нашій країні має лише 200–300 працівників і зовсім не платить податків. Одним із виявів вдячності олігархів мала би бути сплата більшої частки грошей у формі податків з прибутків. Але ніхто з них цього не робить.

    ПОШУК АЛЬТЕРНАТИВИ

    У. Т.: Що ви думаєте про теперішні демонстрації у великих країнах на знак протесту проти корпоративної жадібності й використання грошей платників податків на допомогу банкірам, які в часи кризи виплачують собі мільйонні премії? Вони вимагають встановити справедливість і покласти край «фінансовому тероризму». Але чи бачать вони шлях виходу? Які альтернативи?

    – Можна сказати, що зараз немає економічної моделі, у якій не домінували б олігархи або банки. Важко знайти ідеї, які вже не були використані й дискредитовані, як кейнсіанізм. Але є люди, які працюють над цим. Наприклад, чудова група в Манчестерському університеті. Вона збирає докупи ідеї структурування альтернативи. Приміром, досліджує перспективи оподаткування фінансових трансакцій. Це як робінґудівський податок. Є можливості впливу на неконтрольовані способи заробляння грошей і натомість пропа-
    гування інших методів. Демонст-
    ранти не обов’язково мають якісь конкретні вимоги, тому що ми опинилися в замкненому колі. Бо якщо викинемо наших лідерів, то будемо бідніші, якщо залишимо їх, також будемо бідніші. Зараз можна лише кричати від обурення. Адже кого можна поставити до керма? Хто пропонує альтернативу? Республіканців замість Обами в США? Мілібенда в Британії? Знову Путіна в Росії?

    Я вважаю, що відповіді є, але це окрема розмова на ще дві години. Є люди, які шукають їх, і ті відповіді можуть бути на національному рівні чи на глобальному. Це можуть бути маленькі кроки. Навіть на рівні села.

    У. Т.: Ви говорите про альтернативи капіталізмові й вільноринковій демократії?

    – Про повалення цілої системи зараз говорити немає сенсу. Її можна валити лише тоді, якщо вона сама віджила і руйнується. Карл Маркс казав щось на зразок: «Якщо капіталізм розвалиться, то вибір буде між варварством і соціалізмом». І є всі підстави стверджувати, що без чіткої альтернативи можливе лише варварство. Можна виходити на вулиці й вимагати повалення чинної глобальної економічної системи. Але насправді нам потрібні практичні кроки вже тепер. Є альтернативи, які могли би діяти в межах ідеї вільного ринку, але не бути підпорядкованими законам ринку, де останній є лише інструментом, як лопата чи автомобіль, а не бог, якому треба молитися і годувати його. Ринок – це як великий вогонь. Наше завдання зараз – контролювати його полум’я. Ми погодилися на ідею певних свобод, дешевих споживчих товарів, гнучкості ринку праці. Але тепер бачимо, що це не те, що хотіли. Виявилося, що країни світу змагаються в тому, яка з них матиме дешевшу робочу силу, а також у тому, щоб привабити олігархів з їхніми інвестиціями. Що ми отримали в результаті глобалізації після 1980-х? Втратили гарантовані робочі місця та пенсії. Що ми маємо натомість?

    Я не вірю, що ми на порозі кінця світу. Людство винахідливе, воно пристосується. Мене турбує лише те, що інституції, які всім нам давали право голосу, зараз пошкоджені й витіснені на задвірки. Ідеї демократії опинилися під загрозою.

    http://tyzhden.ua/Economics/33393


    Неужели получается ,что ,к сожалению, ПОКА ничего лучше Советского Союза человечеству не удалось реализовать ....
    Справедливое мироустройство - просвещённая анархия!
    Рекомендую "И не осталось никого"Рассел,"Билет на планету Транай"Шекли,"Час Быка" Ефремов,"Реликт"Головачёв

  • #2

    Индивидуализм или альтруизм?

    Re: Супербагаті успадковують Землю

    И в догонку к первой, еще одна новость на эту же тему:
    Миром управляют 50 корпораций.
    MIGnews.com.ua

    Ученые из Высшей технической школы Цюриха составили модель глобальной экономики, согласно которой в мире существует всего 147 транснациональных корпораций, контролирующих 40% всего мирового дохода.

    Анализ взаимосвязей 43 тысяч транснациональных корпораций определил, что существует относительно небольшая группа компаний, в основном банков, оказывающая несоразмерно огромное влияние на мировую экономику, пишет Финам.инфо.

    Аналитики сложных систем, с которыми связался журнал New Scientist, утверждают, что исследование является уникальной попыткой выяснить, кто на самом деле контролирует мировую экономику. Дальнейшие изыскания в этой сфере помогут выявить пути создания более стабильной мировой экономической системы, считают они.

    Идея о том, что небольшая группа банкиров контролирует значительную часть мировой экономики, может казаться не такой уж новостью для участников акции "Захвати Уолл-стрит" (Occupy Wall Street). Однако исследование, проведенное троицей аналитиков сложных систем Шведского государственного технологического института Цюриха, - это первая попытка выйти за пределы идеологических споров и эмпирически определить сложившиеся сети влияния. С помощью методов моделирования социальных систем, применяющихся в математике, ученые проанализировали полную базу данных по корпорациям, чтобы выяснить архитектуру сетей собственности в глобальной экономике.

    "Реальность настолько сложна, что мы должны отойти от любых догм, будь то теории заговора или теории свободного рынка, - говорит Джеймс Глэтфелдер (James Glattfelder). – Наш анализ основан на реальности".

    Лишь несколько транснациональных корпораций (ТНК) владеют большими кусками глобального рынка. Ученые из Цюриха использовали базу данных Orbis от 2007 года, содержащую информацию о 37 млн компаниях и инвесторах по всему миру и выделили из этого списка все 43 060 ТНК, а также их крупнейших акционеров. Затем они построили модель, которая показывала, как одни транснациональные корпорации контролируют другие через владение пакетами акций, а также указывала операционные доходы этих компаний, чтобы составить карту распределения экономического влияния.

    Модель выявила ядро из 1318 компаний, которые имели больше всего косвенных связей с другими бизнесами. Каждая из 1318 компаний была непосредственно связана с двумя или несколькими другими, а те, в свою очередь, так или иначе участвовали в структуре собственности еще в среднем 20 компаний. Хотя на сами эти 1318 компаний в совокупности приходится 20% мирового дохода, они через доли в акционерном капитале коллективно владеют большинством крупнейших в мире компаний реального сектора экономики, на долю которых приходится еще 60% мирового дохода.

    По мере того, как ученые распутывали паутину отношений собственности, выяснилось, что эти 1318 компаний в свою очередь коллективно принадлежат 147 корпоративным монстрам. Корпорации из "списка 147" контролируют 40% всего богатства в системе. "По сути, менее 1% от всего числа компаний в мире смогли контролировать 40% всей глобальной сети", - говорит Глэтфелдер. Большинство из них - финансовые институты.

    ТОП-50 наиболее крупных корпораций, управляющих миром:

    1. Barclays plc
    2. Capital Group Companies Inc
    3. FMR Corporation
    4. AXA
    5. State Street Corporation
    6. JP Morgan Chase & Co
    7. Legal & General Group plc
    8. Vanguard Group Inc
    9. UBS AG
    10. Merrill Lynch & Co Inc
    11. Wellington Management Co LLP
    12. Deutsche Bank AG
    13. Franklin Resources Inc
    14. Credit Suisse Group
    15. Walton Enterprises LLC
    16. Bank of New York Mellon Corp
    17. Natixis
    18. Goldman Sachs Group Inc
    19. T Rowe Price Group Inc
    20. Legg Mason Inc
    21. Morgan Stanley
    22. Mitsubishi UFJ Financial Group Inc
    23. Northern Trust Corporation
    24. Sociеtе Gеnеrale
    25. Bank of America Corporation
    26. Lloyds TSB Group plc
    27. Invesco plc
    28. Allianz SE 29. TIAA
    30. Old Mutual Public Limited Company
    31. Aviva plc
    32. Schroders plc
    33. Dodge & Cox
    34. Lehman Brothers Holdings Inc
    35. Sun Life Financial Inc
    36. Standard Life plc
    37. CNCE
    38. Nomura Holdings Inc
    39. The Depository Trust Company
    40. Massachusetts Mutual Life Insurance
    41. ING Groep NV
    42. Brandes Investment Partners LP
    43. Unicredito Italiano SPA
    44. Deposit Insurance Corporation of Japan
    45. Vereniging Aegon
    46. BNP Paribas
    47. Affiliated Managers Group Inc
    48. Resona Holdings Inc
    49. Capital Group International Inc
    50. China Petrochemical Group Company
    За сотни лет человечество придумало всего два мотиватора — морковка спереди и морковка сзади. Но реализации могут отличаться.

    Комментар


    • #3

      Индивидуализм или альтруизм?

      Re: Супербагаті успадковують Землю

      Off-topic: хоть убейте, не пойму разницы между двумя идентичными "Г". наверное, мне не дано)

      Комментар


      • #4

        Индивидуализм или альтруизм?

        Re: Супербагаті успадковують Землю

        fox3wolf, дякую за статтю - дуже цікава і пізнавальна. Але я не можу зрозуміти до чого тут: "Получается ,что ,к сожалению, ПОКА ничего лучше Советского Союза человечеству не удалось реализовать ...." - в статті зовсім про це нічого нема. І суть її не у цьому.
        Перевяжи эти дни тесемкой, вскрой, когда сделаешься стара (с)

        Комментар


        • #5

          Индивидуализм или альтруизм?

          Re: Супербагаті успадковують Землю

          Получается ,что ,к сожалению, ПОКА ничего лучше Советского Союза человечеству не удалось реализовать
          Очень странные у вас выводы, учитывая то, что коммунистическая партия Советского Союза в свое время по накопленному ее членами богатству переплевывала коммунистическую партию КНР. Или вы предлагаете все равно ставить Сталину и Андропову памятники за то, что они давали нашим родителям право выжить?

          Комментар


          • #6

            Индивидуализм или альтруизм?

            Re: Супербагаті успадковують Землю

            ой, не надо устраивать очередной баттл на тему СССР vs Капитализм
            если все было так красиво, то почему интеллектуальная элита, несогласная с линией партии либо гнила в лагерях и психушках, либо мигрировала куда подальше, либо пыталась сидеть и не рыпаться?
            И назовите мне пожалуйста хотя бы десяток выдающихся хоть чем-нибудь людей, которые взяли да и рванули из дикого Запада строить светлое будущее-коммунизм-социализм
            رهبانیت
            Мой бисерно-каменный сад

            Комментар


            • #7

              Индивидуализм или альтруизм?

              Re: Супербагаті успадковують Землю

              fox3wolf, дякую за статтю - дуже цікава і пізнавальна. Але я не можу зрозуміти до чого тут: "Получается ,что ,к сожалению, ПОКА ничего лучше Советского Союза человечеству не удалось реализовать ...." - в статті зовсім про це нічого нема. І суть її не у цьому.
              Автор Honda86
              Полностью согласен,что суть статьи не в Советском Союзе,но в контексте его тематика упоминалась и я выделил сейчас эти места - они весьма к месту фигурируют в статье.....
              Звичайно, Радянський Союз не є взірцем свободи і народовладдя. Але після його розпаду були варіанти розвитку з користю для більшої кількості людей. Олігархи – це не відповідь
              Автор fox3wolf
              Карл Маркс казав щось на зразок: «Якщо капіталізм розвалиться, то вибір буде між варварством і соціалізмом».
              Автор fox3wolf
              Що ми отримали в результаті глобалізації після 1980-х? Втратили гарантовані робочі місця та пенсії. Що ми маємо натомість?
              Автор fox3wolf
              А выделил я это именно к тому ,что сам автор косвенно признал,что достижения развитого уже периода СССР были движением в нужном направлении развития человечества,но к сожалению после падения Советского Союза всё это было вновь потеряно и теперь мы имеем движение в сторону эдакого НОВОГО ФЕОДАЛИЗМА.
              Справедливое мироустройство - просвещённая анархия!
              Рекомендую "И не осталось никого"Рассел,"Билет на планету Транай"Шекли,"Час Быка" Ефремов,"Реликт"Головачёв

              Комментар


              • #8

                Индивидуализм или альтруизм?

                Re: Супербагаті успадковують Землю

                автор косвенно признал,что достижения развитого уже периода СССР были движением в нужном направлении развития человечества
                Нет. Автор указал
                після його розпаду були варіанти розвитку з користю для більшої кількості людей
                Т.е. всего лишь сказал, что после распада СССР люди могли там создать что-то лучшее. Где тут вы видите про "движение в нужном направлении"? Не нужно перевирать автора.

                Комментар


                • #9

                  Индивидуализм или альтруизм?

                  Re: Супербагаті успадковують Землю

                  fox3wolf, я з вами ніяк не погоджуюся у ваших висноваках і вважаю, що ви побачили те, чого там і близько немає.
                  І, по-перше, необхідно розрізняти марксизм Маркса-Енгельса і марксизм-ленінізм СССР
                  По-друге, вчення Маркса дуже внутрішньосуперечливе і час спростував більшість їх висновків і прогнозів, тож за авторитетів їх аж ніяк не можна брати.
                  По-третє, саме китайський комунізм автор статті бере за приклад побудови нової феодальної олігархічної соціальної системи:

                  "У Китаї ви не зможете створити компанію незалежно від того, скільки грошей позичили в банку. Набагато більше значення має те, чи знаєте потрібних людей у Комуністичній партії тощо. Просто робити свій бізнес неможливо. "

                  "Якщо ви поглянете на Піднебесну і список найбагатших людей, які щороку публікує журнал Forbes, а він робить окремі списки, наприклад мільярдери Китаю, то побачите, що самостійні олігархи, а не княжата (діти партійних функціонерів) просто зникають."

                  Тож, ваш висновок "Получается ,что ,к сожалению, ПОКА ничего лучше Советского Союза человечеству не удалось реализовать ...." - немає ніякого відношення до статті ІМХО
                  Перевяжи эти дни тесемкой, вскрой, когда сделаешься стара (с)

                  Комментар


                  • #10

                    Индивидуализм или альтруизм?

                    Re: Супербагаті успадковують Землю

                    Это был не вывод,а всего лишь сожаление (почти недоумение),что ничего более близкого к проблемам поднятым автором человечество до сих пор не смогло реализовать на практике.....Складывается впечатление ,что у очень значительной части людей на форуме при словах так или иначе связанных с "Советский" или "СССР" резко отключается адекватное восприятие информации и начинают делаться выводы о том ,что идёт очередная попытка обелить канувшее в лету государство,хотя тема-то была совсем о другом.
                    Чего Вы так боитесь - этой страны уже нет и не будет,а тема была о том ,что надо идти вперёд взяв на вооружение всё лучшее ,что человечество смогло придумать и опробовать,чтобы остановить то,что сейчас пытаются навязать цивилизации зарвавшиеся "супербагаті "....
                    Справедливое мироустройство - просвещённая анархия!
                    Рекомендую "И не осталось никого"Рассел,"Билет на планету Транай"Шекли,"Час Быка" Ефремов,"Реликт"Головачёв

                    Комментар

                    Зараз на сторінці 0 користувач(ів)

                    Обработка...
                    X